
Вихідні матеріали включають два найпоширеніші в природі полісахариди: хітин із внутрішньої оболонки кальмарів і целюлозу з бавовни. Команда показала, що ці полісахариди самостійно збираються в піну з високопористою, взаємопов’язаною структурою. Під час початкового тестування дослідники продемонстрували здатність піни адсорбувати дрібні частинки звичайних пластикових полі(фенілетиенів), полі(метил-2-метилпропеноату, полі(пропену) та полі(етилентерефталату).
Потім команда дослідила, як працює піна з реальними зразками води. Вони використовували зрошувальну, озерну та прибережну воду, кожна з яких містила різні пластики, токсичні метали, хімічні барвники та інші забруднювачі. У першому циклі вчені виявили, що піна адсорбувала мікропластик з води з ефективністю 98–99,9%, а після п’яти циклів вона адсорбувала мікропластик з ефективністю 95–98%.Матеріали з сайту Royal Society of Chemistry
Немає коментарів:
Дописати коментар