Елементи в небезпеці!

 Говорячи про обмежені ресурси, часто забувають про самі хімічні елементи. Дізнайтеся більше про небезпечні елементи.

Зображення : isak55/ Shutterstock.com

Ми так багато чуємо про реальну шкоду, яку зростання рівня певних хімічних речовин може завдати нашій планеті, наприклад, високий рівень CO 2 в атмосфері або пластику в океанах. Однак ми рідко чуємо про те, як зменшення доступності деяких хімічних речовин може змінити наше життя. Ви можете здивуватися, дізнавшись, що багатьох елементів, які мають важливе значення для нашого технологічного суспільства, бракує.

Що таке штучне (культивоване) м’ясо?

 Культивоване м’ясо – це тваринний білок, вирощений в лабораторії з клітин тварин.

Вживання м’яса є невід’ємною частиною історії людства. Деякі вчені вважають, що вживання м’яса сприяло еволюції мозку сучасної людини. Вживаючи більше поживних речовин і калорій у м’ясі та менше важкоперетравлюваних волокнистих рослин, люди змогли розвинути більший мозок, здатний вирішувати більш складні проблеми, стверджують вони.
Але оскільки на планеті живе майже вісім мільярдів людей, виробництво м’яса для всіх, хто його хоче, почало обтяжувати ресурси нашої планети. Станом на 2012 рік, за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, 26 відсотків незамерзаючих земель планети використовувалися для тваринництва. Ще 33 відсотки орних земель використовувалися для виробництва кормів для худоби. А тваринницька галузь в цілому відповідальна за майже 15 відсотків світових викидів парникових газів.

Частково це навантаження на навколишнє середовище можна було б зменшити, якби ми урізноманітнили свій раціон. Замість того, щоб їсти тільки м’ясо і рослини, ми могли б ввести альтернативні білки, включаючи білки рослинного походження і м’ясо, вирощене в лабораторії, або навіть білки комах.

4D-друк: новий вимір

 Як програмування тривимірних об’єктів на трансформацію з часом змінить і врятує життя

Джерело: © Shutterstock

Надруковані на 3D-принтері органи можуть стати реальністю ще за нашого життя, але як щодо 4D-друку?

На останніх сторінках жовтневого випуску New Scientist за 1974 рік читачі побачили цей інтригуючий початок абзацу в щотижневій колонці «Аріадна»: «Цього тижня мій полімотичний друг Дедал продовжує свої міркування про нове виготовлення пластмас». Тільки в цьому реченні є кілька ознак того, що те, що відбувається, є науковою фантастикою. «Полімоптика» — це не справжнє слово. Дедал — вигаданий вчений, засновник так само вигаданої та морально корумпованої компанії DREADCO. У решті абзацу цей вигаданий персонаж стає першою людиною, яка запропонувала те, що стане відомим як 3D-друк через ціле десятиліття.

Що на нас чекає в майбутньому? Новини Всесвіту

Що нам приніс останній тиждень у науковій царині?

Може ви чули, що науковці знайшли суперземлю - кам'янисту планету, яка трохи більша за Землю і розташована зовсім поряд, приблизно на відстані 137 світлових років від нас. А може вас зацікавить те, що астрономи вперше безпосередньо побачили, що залишиться після того, як Сонце перетвориться на білого карлика. Крім того, з більш реального ми дізнались, що NASA планує відправити на Місяць ядерний реактор для виробництва електроенергії вже на початку наступного десятиліття. Сподіваюсь, ви зацікавились і бажаєте дізнатись подробиці?

Як діє пральний порошок?

 Відкрийте для себе хімію, що стоїть за яскраво-білим і чистим кольоровим одягом і різними мийними засобами для його прання 

Усі мийні засоби для прання призначені для чищення вашого одягу, тож можна припустити, що всі вони роблять це однаково. Але з безліччю типів мийних засобів – таких як біо, небіологічні, стійкі до кольору – представлені у широкому асортименті порошків, рідин, капсул і навіть смужок, існує набагато більше різноманітної хімії, ніж може здатися на перший погляд.

Що входить до складу мийного засобу?

Джерело: © Africa Studio/Shutterstock

Наука про піну, від поверхнево-активних речовин до пом’якшувачів води

Майже всі пральні порошки містять поверхнево-активну речовину – інгредієнт, який забезпечує більшу частину мийної сили. Люди використовували мило як поверхнево-активну речовину в перших пральних засобах. Сьогодні виробники замість них використовують аніонні поверхнево-активні речовини, такі як алкілсульфати та неіонні поверхнево-активні речовини. Ці молекули мають водолюбиві (гідрофільні) головки та довгі вуглеводневі хвости, що уникають води (гідрофобні). Коли ви перете одяг, гідрофобні хвости молекул поверхнево-активної речовини притягуються до будь-якого масла та жиру на поверхні одягу. Потім група молекул поверхнево-активної речовини оточує краплі олії, утворюючи сфери з олією, захопленою всередині. Ці сфери, які називаються міцелами, піднімаються з поверхні одягу та змиваються в каналізацію.